Вісник природознавства. – 1928. – № 2 (лютий)
Вантажиться...
Дата
1928-02
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Харків : Харківське наукове товариство. Держдрукарня «Харків-Друк»
Анотація
Повені на Підкарпатті XII—XVIII в. Давні наші літописи є доволі скупі на звістки про повені.
Нашу увагу звернено тут тільки на повені, що були в Галичині, на Підкарпатті. Привід до цього дає нам остання катастрофальна повінь карпатських рік в серпні минулого 1927 року.
Перша літописна записка, що відноситься до Галичини, а саме до Дністра під Галичем, є з 1164 р. „Того ж року була повінь („поводь") велика в Галичі; божим допустом, як умножився дощ, несподівано, в один день і в ніч пішла вода з Дністра велика на болоння і дійшла аж до Викового болота і потопила людей більше як 300, що були пішли з сіллю з Удеча; і багато людей здіймали з дерев і вози, що їх вода позакидала, а богато инших потонуло; і було у них збіжжя сильно дороге на ту зиму". (Іпат. під 6672). Літопис на жаль не подає, в якому місяці була ця Дністрова повінь; із згадки про дорожнечу на хліб виходило б, що повінь не дала зібрати збіжжя, отже була десь літом чи в осени. (Іван Крипякевич)
Опис
Про назви „Асканія Нова" та „Чаплі".
Державний заповідник „Асканія-Нова", широко відомий не лише в СРСР, а й за кордоном, одержав свою назву ще в 1832 р. від свого першого власника герцога Ангальт-Кетенського Фердинанда, що заснував на півдні тодішньої Росії Ангальтську колонію. Герцог Фердинанд володів на своїй батьківщині величезним маєтком, що звався — „Асканія", маючи навіть титул „графа Асканії". Позбавившись своєї прадідної Асканії, герцог своїм новим володінням у степах Таврії дав назву—„Асканія-Нова".
Минав час. Асканія-Нова перейшла до родини Фальц-Фейнів, нині стала державним заповідником, а назва—„Асканія-Нова" збереглася.
Але „Асканія-Нова" має ще й суто - українську назву —„Чаплі", що поволі витискує герцогську і фальц-фейнівську „Асканію". Відкіля взялася ця назва і що вона означає? В словниках української мови є слова —„чаплія" (рос.— сковородник, хватка) та „чапліїлно" (рос.—рукоятка к сковороднику). В словнику Даля є слова —„чапела"—(сковорода) і „чапля" (сковородник). Дві останні назви Даль приводить, як місцеві (очевидно, українські назви).
Нарешті, в статті В. П. Семенова-Тян-Шанського—„О географическом содержании топографических карт" (Журн. „Краеведение", 1927 р., № 1) читаємо: „Мелкие, круглые, плоские на дне выдолбины на равнинах известны под именем „блюдцев", иначе „подов", „падов" или „чапель". Термін „чапля", без сумніву український, В. П. Семенов-Тян-Шанський ототожнює з російськими термінами „блюдце", „поды", „пады".
На підставі сказанного для географічного російського терміну „блюдце степное", „пады", „поды" слід узаконити відповідний український термін — „чапля", „чапела" з місцевим синонімом — „озерявина" (на Полтавщині), цілком відкинувши такі терміни, як „пади", „поди" (як російські), та „мисочка степова", „тарілочка степова", „блюдце степове" (як штучні).
Разом з тим назву державного заповідника „Чаплі", слід вважати за суто-українську стару назву географічного походження. „Чаплі" — це степова рівнина з великою кількістю чапель. „Чаплі"—це назва певного географічного краєвиду. Відповідно — „піски", „ліси", „озера" і т. и. для означення теж певних краєвидів. (Проф. К. Дубняк).
Ключові слова
Research Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION::History and philosophy subjects::History subjects::History of science, Research Subject Categories::NATURAL SCIENCES, Kharkiv magazine, Харків, Ukraine, History of Ukraine, Україна, природознавство, Природнича секція Харківського наукового товариства, Харківське наукове товариство, природничі науково-дослідчі установи, популяризація природничого знання, Махов Григорій, професор, Територіальні дослідження грунтів на Україні за період 1887–1927 рр. та їх найближчі перспективи, Рудницький Степан, професор, Вигаслі вулкани українського Закарпаття, Устінов Олександер, Екологічне й кількісне вивчення наземної фауни, Бризгалін Георгій, Про охорону альпійських рослин у Західній Європі, Шершевицький Борис, Водянорозчинні вітаміни та поверхнеактивні творива, Повені на Підкарпатті XII–XVIII в., Крипякевич Іван, Про назви «Асканія Нова» та «Чапля», Дубняк К., професор, Звідки пішла назва «Медобори»?, Рудницький Степан, професор, Тарнані Іван, професор, Бехтерів Володимир Михайлович, смерть, Осадча Н., Шарлемань М., Процакевич М., „Асканія Нова", „Чаплі", «Медобори»
Бібліографічний опис
Вісник природознавства / Природнича секція Харківського наукового товариства. – Харків : Харківське наукове товариство, 1928. – № 2 (лютий). – С. 65–130.